3.1. Тема: Геологічний час. Літосферні плити її рухи. Стійкі й рухомі ділянки земної кори

Геологічний час. Літосферні плити її рухи. Стійкі й рухомі ділянки земної кори

Скільки років Землі. Вік Землі становить близько 4,6 млрд. років. Проміжок часу, протягом якого відбувався розвиток нашої планети, називають геологічним. Розвиток Землі пов`язаний з такими головними процесами, як формування земної кори і розвиток організмів. Протягом мільярдів років земна кора зазнавала тривалих змін. Мільйони років вона перекривалася осадовими породами. Мільярди років тому у водоймах виникли перші організми – бактерії і водорості. Протягом сотень мільйонів років з них розвивалися рослини і тварини, які заселяли суходіл і моря. Понад 150 млн. років тому на Землі панували найбільші за всю її історію тварини – динозаври. І тільки близько 2 млн. років тому з`явилися предки людини.

Як прочитати кам`яні літописи землі. У земній корі осадові породи залягають верствами. За горизонтальним заляганням порід можна встановити їх відносний вік. Наприклад, якщо на стрімкому березі річки знизу видно вапняки, а над ними – глини, перекриті пісками, то вірогідно, що вапняки давніші за глини, а глини – за піски.

Встановити вік гірських порід можна і палеонтологічним методом. Він полягає у визначенні віку порід за рештками різних організмів, що жили в минулому. Вони є в більшості осадових порід. Коли організми відмирають, то м`які частини їх тіла руйнуються без сліду. Проте тверді частини (черепашки, панцири, кістки) залишаються в осадових нагромадженнях, з часом кам`яніють і добре зберігаються.

Геохронологічна таблиця. Користуючись різними методами дослідження порід, вчені склали спеціальну шкалу. На ній відображено проміжки часу, на які розподілено геологічний час. Кожному часовому проміжку відповідає певний етап формування земної кори і розвитку організмів. Така шкала називається геохронологічною таблицею.

За геохронологічною таблицею історія Землі поділяється на геологічні ери. Виділяють п`ять ер: архейську (з грецької – ера найдавнішого життя), протерозойську (ера первинного життя), палеозойську (ера давнього життя), мезозойську (ера середнього життя) і кайнозойську (ера нового життя). Геохронологічна шкала відображає послідовність виникнення гірських порід, за нею порівнюються і розмежовуються геологічні явища і процеси.

Як утворилися материки й западини океанів. Сучасні уявлення про будову земної кори спираються на гіпотезу дрейфу(переміщення) материків. Її висунув у 1912р. німецький учений Альфред Вегенер. Він припустив, що мільйони років тому на Землі існував один гігантський материк Пангея («Єдина земля»). Він був оточений єдиним океаном, що увібрав у себе всю воду. З часом суперматерик розколовся на Лавразію і Гондвану, які пізніше були розбиті тріщинами-розломами і також розпалися на окремі материкові частини.

Літосфера не може бути суцільною, її утворюють окремі блоки – літосферні плити завтовшки від 60 до 100 км. Вони розділені глибинними розломами. Плити лежать на в`язкій, пластичній поверхні астеносфери, вони дуже повільно переміщуються риків. Її висунув у 1912р. німецький учений Альфред Вегенер. Він припустив, що мільйони років тому на Землі існував один гігантський материк Пангея («Єдина земля»). Він був оточений єдиним океаном, що увібрав у себе всю воду. З часом суперматерик розколовся на Лавразію і Гондвану, які пізніше були розбиті тріщинами-розломами і також розпалися на окремі материкові частини.

Сучасні літосферні плити

Які сили рухають літосферні плити. Сили, які здатні рухати плити літосфери, зароджуються всередині нашої планети. Їх називають внутрішніми силами Землі . Внутрішні сили штовхають літосферні плити , і  вони рухаються уздовж розломів. Розрізняють повільні горизонтальні і   вертикальні рухи земної кори 

       Зближення плит

Розсування плит 

Зміщення плит 

Горизонтальні рухи. Найзначнішими рухами літосферних плит є рухи горизонтальні. Рухаючись, плити здатні зближуватися, розсуватися або зміщуватися одна відносно одної.

Якщо плити зближуються, то в наслідок зіткнення їхні краї зминаються в складки і утворюються гори (на стику плит Індоавстралійської і Євразійської виникли гори Гімалаї). Якщо ж стискаються материкова та океанічна плити, то океанічна занурюється під материкову. Тоді на материку так само виникають гори, а уздовж узбережжя – глибоководні западини( жолоби).

Якщо плити розсуваються, то утворюються розломи. Найбільше їх виникає на дні океанів, де земна кора тонша. Місця розривів на дні океану , де утворюються нові ділянки земної кори , називаються серединно-океанічними хребтами. Наприклад у наслідок розсування Південноамериканської та Африканської плит на дні Атлантичного океану утворивсяПівденноатлантичний серединно-океанічний хребет.

Вертикальні рухи. Вертикальні рухи зумовлені внутрішніми силами Землі, - це повільні підняття й опускання окремих ділянок земної кори. Наприклад, північна частина Скандинавського півострова піднімається на 1 см за рік, а море відступає. Про це свідчать шари піску і глини із залишками морських організмів.

Низовинна рівнина в Нідерландах

Узбережжя Нідерландів уже кілька століть опускається зі швидкістю 3 мм за рік, і Північне море наступає на суходіл. Жителі змушені захищати обжиті землі, споруджуючи високі дамби і греблі уздовж узбережжя. Окремі ділянки в цій країні вже лежать нижче від рівня моря.

В Україні найбільші підняття зафіксовано на сході Кіровоградської і півночі Житомирської областей – майже 9мм за рік. А узбережжя Чорного моря в районі Одеси опускається зі швидкістю майже 1см за рік. Підняття ділянок з часом змінюється опусканням і навпаки. Тому вертикальні рухи називають коливними рухами земної кори.

Стійкі й рухомі земної кори. Рухи літосферних плит свідчать, що на земній поверхні є порівняно стійкі й рухомі ділянки. Порівняно стійкі ділянки земної кори називають платформами. Рухомими ділянками є зони стику між порівняно стійкими частинами плит. Ці зони досить вузькі, але простягаються на тисячі кілометрів. Їх називають сейсмічними поясами.

Чи можна передбачити рухи літосфери. Учені встановили, що літосферні плити рухаються, принаймні горизонтально, за суворими математичними законами. Літосфера перебуваю в постійному русі. Її рухи – це природні явища, які по-різному виявляються на різних її ділянках.