1.4. Тема: Навколосвітні експедиції, їхнє географічне значення. Відкриття Австралії та Антарктиди

    Що заставляло покидати людей рідні домівки та шукати незвідані світи? Одні прагнули багатства, інші - слави, хтось цікавився новим. Велике значення на той час мало бажання багатьох європейських правителів збагатитися за рахунок захоплення нових територій та перетворення їхніх жителів на рабів.

      Перша навколосвітня подорож. Фернан Магеллан

З 1519 по 1522 роки португалець Фернан Магеллан   здійснив навколосвітню подорож, змінивши тодішні уявлення про про Землю, довівши її кулястість.

Піратство. 

Значну роль у відритті нових земель відігравали  морські розбійники. Особливо в цьому промислі відзначився Френсіс Дрейк, який грабуючи іспанські судна, перевозив золото з Америки до Європи. У 1577-1580 роках він здійснив другу навколосвітню подорож, відкривши багато нових островів.

Відкриття Австралії

У 1605 році голландський мореплавець Віллєм Янц (Янсзон) проплив повз береги Австралії, проте не здогадався, що вікрив нову землю. Його співвітчизник Абель Тасман  у 1642 році відкрив острів, названий на його честь - Тасманія. Протягом  1643-1644 років Мореплавець досліджував північне узбережжя Австралії, Нову Зеландію, наніс їх на карту.

Так, як голландці свої відкриття довгий час приховували, то англійський мореплавець

 Дж. Кук через 120 років відкрив його вдруге.

Він здійснив три навколосвітні плавання.

Під час першого (1768–1771 рр.) його експедиція в 1770 р. дісталася Австралії. Дж. Кук по суті вдруге її відкрив після голландців, які приховували відомості про цей материк. Він ретельно позначив на карті десятки відкритих островів, заток і мисів. Проте результати своєї експедиції оцінив скромно: “Відкриття, зроблені під час цього плавання, не можна назвати великими”. Така стриманість пояснювалася тим, що він не знайшов невідомого материка на півдні.

Під час другого плавання (1772–1775 рр.) у Південній півкулі вітрильники Дж. Кука зайшли дуже далеко на південь. Та подальший шлях їм заступила суцільна крига. Кораблі повернули назад. Через кілька місяців було ще дві спроби пробитися далі на південь. Проте навіть “сталевий капітан” змушений був знову повернути. Затято шукаючи легендарну Південну Землю, Кук вирішив, що відкрити її неможливо.

Метою третьої подорожі (1776-1779 рр.) став пошук шляху в обхід Північної Америки морем з півночі. Проте крайня Північ, як і Південь на протилежному боці планети, зустріла мореплавців крижаним холодом і штормами. Боячись потрапити в льодову пастку, Кук відступив. Під час зимівлі на Гавайських островах він загинув у сутичці з тубільцями.

Внесок Джеймса Кука в дослідження планети великий. Він наніс на карту обриси Тихого океану й численні острови. Його кораблі наблизилися майже впритул до невідомого материка на півдні. Відкрити Антарктиду йому завадила лише крига. Через 40 років це зроблять інші відважні мореплавці.

        Першими з російських мореплавців у 1803–1806 рр. здійснили навколосвітню експедицію Іван Крузенштерн і Юрій Лисянський (народився в Україні). Перша російська навколосвітня експедиція мала як наукове, так і практичне значення. Російські мореплавці виправили англійські географічні карти, відкрили багато нових островів, провели спостереження за температурою води, течіями, погодою.

Відкриття Антарктиди. У ХІХ ст. на пошуки невідомого материка Південної півкулі вирушили російські моряки. Шлюпами “Восток” і “Мирний” командували Фадей Беллінсгаузен і Михайло Лазарев.

Капітани вміло провели судна через полярну кригу до невідомої “білої плями”. З великим ризиком вони досягли місця, де скрізь була суцільна крига. Такий потужний льодовий покрив міг утворитися лише на материку. Обійшовши довкола Південної Землі, вони нанесли на карту її береги. Так у 1820 р. була відкрита Антарктида – найважкодоступніший материк, що останнім знайшов своє місце на карті.