Рельєф гір. Рельєф дна світового океану
Рельєф гір
Кожна гора має підошву,
схили і вершину. Вершини – найвищі частини гір – бувають
різними: округлими, загостреними, плоскими. Поодинокі гори об`єднаються у
великі групи – гірські країни. У гірській країні
виділяються гірські хребти – лінійно витягнуті ланцюги гір.
Найвища частина хребта
називається гребенем. Хребти розділені поздовжніми зниженнями
– гірськими долинами. Зручне для переходу зниження в горах
називається перевалом.
Як утворюються гори
Гори виникають на рухомих
ділянках земної кори. За утворенням розрізняють складчасті, складчасто-брилові,
вулканічні гори.
Складчасті гори являють собою
товщі гірських порід, що під дією внутрішніх сил вигнулися в гігантські складки
(Кримські гори, Карпати, Альпи, Анди).
Складчасто-брилові гори виникли на
ділянках земної кори, де в далекому минулому вже здіймались складчасті гори
(Уральські гори, Тянь-Шань).
Вулканічні гори – результат
виверження вулканів. Розтікаючись, лава формує підняття у вигляді конусів,
куполів або щитів (Кіліманджаро в Африці, або хребти, наприклад Вулканічний
хребет в Українських Карпатах).
Скільки років горам
За віком гори бувають
молоді і старі. Молоді гори за геологічними мірками утворилися
недавно – протягом останніх 50 млн. років (у кайнозойську еру). Молодими є
складчасті гори. Вони, як правило, високі і мають круті схили (Альпи, Гімалаї,
Українські Карпати і Кримські).
Вік старих гір може
перевищувати 300 – 400 млн. років. Вони невисокі, мають вологіші схили
(Уральські, Скандинавські гори).
Висота гір
За висотою над рівнем моря
розрізняють гори низькі, середньо високі і високі.
Низькі гори мають порівняно незначну
абсолютну висоту – до 1000 м. (хребти Кримських гір).
Середньовисокі гори сягають висот від
1 000 до 2 000 м.(Карпати).
Високі гори здіймаються більш
як на 2 000 м. Вони мають гострі вершини, де панують сніг і лід, круті
скелясті схили. Найвищі вершини високих гір перевищують 8 000 м.
(Джомолунгма – Еверест).
Рельєф дна світового
океану
Рельєф дна Світового океану
схований під товщею води. розрізнити нерівності на ньому можна за глибинами.
Вимірюють їх ехолотом. Цей прилад із судна посилає у
воду звукові сигнали. Вони досягають дна, відбиваються від нього і
повертаються. Дослідники фіксують час, протягом якого звук пройшов до дна і
назад. Знаючи швидкість поширення звуку у воді (1 500 м/с), можна
визначити глибину океану. Нині на допомогу прийшли космічні й підводні апарати,
здатні фотографувати дно океанів. Це дало змогу скласти карти рельєфу дна морів
та океанів.
Підводна окраїна
материків
Межа між материками та
океанами проходить не береговою лінією, а значно далі від неї під водою. Уздовж
узбережжя материків тягнеться материкова обмілина (шельф). Її
ширина різна. Ця ділянка мілководна: до 200 м завглибшки. Шельф є підводною
слабо нахиленою рівниною. Вона вкрита осадовими уламковими породами.
Далі, до глибини
3 000 м, тягнеться материковий схил. У багатьох місцях він
порізаний глибокими долинами.
Там, де материковий схил
переходить у ложе океану, простягаються глибокі моря. З боку океану їх
обрамляють ланцюги островів. Уздовж островів тягнуться глибоководні
жолоби. Це довгі й вузькі западини з крутими схилами. Вони мають
глибини 6 000 м. (Японське море, Японські острови і Японський жолоб).
Ложе океану
Це центральна найбільша
за площею частина дна Світового океану. Глибини тут сягають 4 000 –
6 000 м. Земна кора в межах ложа – океанічного типу. Рельєф ложа океану –
це поєднання гігантських рівнин – улоговин. Улоговини розділені гірськими хребтами.
На дні Північного Льодовитого океану здіймаються хребти Ломоносова і
Менделєєва.
Серединно-океанічні
хребти
Майже посередині всіх океанів
простягаються грандіозні гірські споруди. Це валоподібні підняття океанічної
кори. Їх називають серединно-океанічними хребтами. Вони тягнуться безперервною
широкою смугою, утворюючи ланцюг завдовжки майже 70 000 км. Висота хребтів
перевищує 3 000 м. Так, Серединноатлантичний хребет поділяє ложе
Атлантичного океану на дві частини.
Немає коментарів:
Дописати коментар