Зовнішні процеси Землі.
Земну поверхню формують
не тільки внутрішні процеси, а й зовнішні. До них належать вивітрювання, робота
вітру, поверхневих і підземних вод, моря, льодовиків.
Вивітрювання
Охоплює всю поверхню
планети і є найпоширенішим з усіх зовнішніх процесів. Розрізняють фізичне,
хімічне й органічне вивітрювання. Фізичне вивітрювання –
це руйнування гірських порід до уламків під впливом коливань температури та
замерзання води в тріщинах. Хімічне вивітрювання – це
руйнування гірських порід під дією повітря, води і розчинених у ній речовин.
Вони здатні роз`їдати породи, тим самим утворюючи з них нові мінерали і
породи. Органічне вивітрювання – це руйнування гірських
порід організмами. Найчастіше його починають бактерії, мохи і лишайники, які
оселяються на породах.
Робота вітру
Вітер виконує три види
роботи: руйнівну, транспортну і творчу.
Руйнівна робота вітру виявляється
у видуванні і розвіюванні пухких порід. Вітер може здувати величезні маси порід
і ґрунту. Підхоплені вітром піщинки вдаряються об скелі і обточують, шліфують
кам`яні виступи. У результаті утворюються не лише подряпини, а й чудернацькі
скульптурні форми, які називають останцями.
Транспортна робота вітру полягає у
перенесенні уламків порід на великі відстані.
Творча робота вітру – це
відкладання перенесених уламків і утворення різноманітних еолових форм
поверхні. Всюди, де є пісок, формуються брижі – дрібні піщані
валики, об`єднані в ланцюжки. На узбережжя морів, у долинах річок вітер
нагортаєдюни – піщані горби заввишки 10 – 20 м, рідко – 100 м. У
піщаних пустелях утворюються бархани – горби з піску заввишки
70 – 150 м у вигляді півмісяця.
\Дюни Піщані брижі
Робота поверхневих і
підземних вод
Воду, як і вітер,
називають невтомною трудівницею. Поверхневі води – річки і
тимчасові потоки здійснюють велику роботу, змінюючи поверхню. Їх руйнівна
робота полягає у розмиванні порід. Таке руйнування називають ерозією. Річки
прорізають собі витягнуті заглиблення – річкові долини. Тимчасові
потоки прорізають на поверхні вимоїни – заглиблення в 1 – 2 м.
У результаті вимоїни перетворюються на яри. З часом ерозія
зменшується. Схили яру стають положистими. На них виростають трави і кущі. Тоді
яр поступово перетворюється на балку.
Підземні води здатні розчиняти
деякі гірські породи, наприклад вапняки, крейду, гіпс, сіль. Унаслідок цього
під землею утворюються порожнини – печери.
Робота морів
Руйнівну роботу моря
забезпечують удари хвиль (прибою) об берег. Численні удари води утворюють у
березі ніші. Згодом частина берега, що нависає над нею,
обвалюється. Берег поступово відступає углиб суходолу, а великі уламки порід
подрібнюються. Морські хвилі переносять і відкладають уламки порід, утворюючи
смуги наносів – пляжі. Вони бувають піщані, черепашкові, галечникові. Іноді
хвилі вздовж берега намивають вузькі коси.
Робота льодовиків
Діяльність льодовиків,
що вкривають вершини гір і полярні райони, схожа на роботу поверхневих вод.
Сповзаючи, льодовики шліфують поверхню та виорюють заглибини.
Робота людини
До зовнішніх природних
процесів додається і діяльність людини. Вплив людини на земну поверхню стає
дедалі відчутнішим. Людина утворює на поверхні штучні (неприродні) форми –
заглибини-кар`єри, насипи, терикони.
Отже, зовнішні процеси
руйнують підвищення, заповнюють відкладами западини, згладжують нерівності
земної поверхні. Зовнішні процеси діють постійно і одночасно з внутрішніми. У
результаті їхньої взаємодії поверхня Землі набуває складного вигляду й
безперервно змінюється.
Немає коментарів:
Дописати коментар