Тема: Льодовики. Багаторічна мерзлота
Пригадай:
1. За яких умов прісна вода переходить з одного стану в інший?
2. Що таке абсолютна висота? Як гори розрізняються за цим показником?
3. Як змінюється температура повітря з висотою та географічною широтою?
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Утворення та значення льодовиків.
Льодовики – це великі рухомі скупчення льоду на поверхні суходолу. В наш час вони займають близько 11% площі Землі. Льодовики формуються у високих горах і не лише у полярних та помірних, а й навіть в екваторіальних широтах. Вони утворюються там, де випадає значна кількість снігу і протягом року панує низька температура повітря. Це не дозволяє снігу розтанути та випаруватись. Сніг, який накопичується, ущільнюється й поступово перетворюється в кригу.
Уявну межу, вище якої сніг не розтає протягом року, називають сніговою лінією. Її висота не однакова в різних широтах.
Так, на екваторі, снігова лінія знаходиться на висоті близько 5 км. А в бік полюсів вона поступово знижується до рівня моря. Тому в екваторіальних та тропічних широтах лише найвищі гірські вершини, які долають снігову лінію, вкриті льодом. В той же час у полярних широтах льодовики суцільним панциром вкривають практично всю територію.
В усіх льодовиках світу зосереджено 69% прісної води. Проте ці велетенські запаси й досі залишаються недоступними для людини. Хоча безпосередньо воду льодовиків людина не використовує, слід дбати про чистоту їх поверхні. Адже льодовики живлять річки, які лишаються основним джерелом водопостачання.
Гірські та покривні льодовики Залежно від умов формування виділяють гірські та покривні льодовики. Гірські льодовики виникають на вершинах, схилах та гірських долинах. Вони зустрічаються в горах вище снігової лінії на всіх широтах й присутні на всіх материках, крім Австралії. Найбільші гірські льодовики відомі на Алясці та в Гімалаях. У своїй будові гірський льодовик має область живлення та область руху (або льодовиковий язик). В області живлення, розташованій вище снігової лінії, відбувається накопичення снігу, який слугує матеріалом для збільшення маси льоду. При досягненні критичної маси починається сповзання льодовика нижче снігової лінії. Так формується область руху у формі льодовикового язика. Його довжина зазвичай не перевищує 2 км. Але трапляються й виключення. Так, льодовик Беринга в горах Аляски має язик довжиною в 170 км! Постійно рухаючись, льодовик активно руйнує та переміщує уламки гірських порід. Коли він спускається вниз по схилу, лід розтягується й ламається, утворюючи глибокі провали – тріщини.
У горах знаходить лише 2% льодовиків Землі. Решта – 98% – складають покривні льодовики. Ми не помилимося, якщо шукатимемо їх на карті світу у полярних областях. Тут вони велетенськими щитами та куполами вкривають материк Антарктиду, острів Гренландію та багато інших островів. Товщина цієї криги сягає 2-4,5 км! Покривні, як і гірські льодовики, в наслідок великою маси рухаються. Сповзаючи з суходолу, їх краї досягають шельфової зони. Тому важко розпізнати, де закінчується берегова лінія і починається море. Так утворюються шельфові льодовики – крижані плавучі плити, від яких відколюються айсберги.
Льодовики Гренландії
Давнє зледеніння. Ми живемо в епоху, коли льодовики знаходяться в стадії відступу. Але в історії планети траплялися часи значних похолодань. Ці періоди називають епохами зледеніння, коли товстим шаром льоду були вкриті значно більші, ніж тепер простори суходолу. За останні 2,5 млн. років було чотири значних епохи зледеніння, про що свідчать льодовикові відклади Північної Америки та Євразії. У Європі льодовик просувався з півночі на південь, досягаючи й території України. Його потужний язик спускався долиною Дніпра. Давнє зледеніння значно змінювало природу “захопленої” ним території. Під час просування льодовики згладжували форми рельєфу, утворювали численні озера, змінювали рослинність та тваринний світ. Коли-небудь льодовиковий період може наступити знову.
Багаторічна мерзлота. Про існування епох зледеніння свідчить багаторічна мерзлота. Вона нині зберігається в тих районах Землі, де середньорічні температури гірських порід залишаються від’ємними. Багаторічна мерзлота виникла на територіях, куди не доходили давні льодовики. При цьому промерзали верхні шари гірських порід з наявними в них підземними водами. Так утворився підземний лід. Нині багаторічна мерзлота займає понад ¼ площі Євразії. Її потужність різна: на півночі Європи вона становить не більше 50 см, водночас в долині річки Лена сягає 1,5 км. На півночі мерзлота є суцільною, на півдні – острівною. У шарі багаторічної мерзлоти, як у велетенському холодильнику, зберігаються рештки доісторичних тварин, зокрема мамонтів.
Перевір себе:
1.Що таке льодовик? Як він утворюється?
2.Що називають сніговою лінією? Як і чому змінюється її висота від екватора до полюсів?
3.Поясніть будову гірського льодовика.
4.Порівняйте особливості гірських та покривних льодовиків?
Немає коментарів:
Дописати коментар