1.1. Тема: Уявлення про Землю в давнину. Уявлення про Землю, вавилонян, єгиптян, індійців, греків, римлян, слов’ян. Зображення Землі на картах Ератосфена, Птолемея. Пізнання Землі в первісні часи.

Колись давно спекотного літнього ранку зустрілись на курному шляху два подорожанина. Змучені довгою дорогою, вони були раді зустрічі та несподіваному відпочинку. Один мандрівник — старий і мудрий, другий — молодий, розговорилися, засперечалися.

—Чи знаєш ти, що якщо йти багато днів і ночей поспіль у той бік, де ховається сонце, то вийдеш з того боку, звідки сонце вранці підні­мається на небосхил, тому що Земля наша куляста! — говорив старий.

—Та що ти! Земля плоска, ніби млинець, який лежить на чотирьох стовпах, а небо    величезна кришталева чаша! — заперечував молодий.

Довго точилася їхня суперечка, кожен намагався довести свою правоту. Сьогодні розмови про пласку Землю та трьох китів здаються нам смішними, а між тим багато часу минуло і багато відкриттів було зроблено, перш ніж науково довели кулястість Землі.  Спробуймо подумки перенестися в давні часи та подивімося, як різні народи уявляли собі влаштування Світу.

      У давнину (40–30 тис. років тому) вже первісні люди змушені були пізнавати довкілля, щоб збирати плоди, ловити рибу, полювати на диких тварин, рятуватися від стихійних сил природи. Первісні збирачі й мисливці намагалися розширити обжиті місцини за рахунок більш віддалених земель. Так вони дедалі більше пізнавали простір.

Уявлення про форму Землі

 Свого часу єгиптяни були переконані, що Сонце на кораблі мандрує небосхилом, який підтримує богиня неба, а вавилоняни зображували Землю у вигляді гори, оточеної морем.

Стародавні  індійці  гадали, що Земля лежить на спинах чотирьох слонів, повернутих головами на всі чотири сторони світу, а слони стоять на велетенській черепасі, яка плаває в молочному морі.

Найвищих наукових досягнеь у Стародавньому світі  досягли давні греки. Але й там не одразу дійшли правильних висновків про форму нашої планети. Наприклад, давньогрецький поет Гомер (12-8 ст. до н.е.)  у своїх творах говорить про Землю як про диск, що нагадує щит воїна. Суходіл з усіх боків омиває річка Океан. Над землею розкинувся мідний небозвід.

Грецький філософ Фалес (6 ст. до н.е.) вважав Всесвіт рідкою масою, всередині якої міститься великий пузир, що має форму півкулі. Угнута поверхня цього пузиря – небо; а на нижній плоскій поверхні, подібно до корка, плаває плоска Земля. Неважко здогадатись, що основою уявлень Фалеса про Землю як про плаваючий острів був відомий йому факт, що Греція лежить на численних островах.

На думку Анаксимандра (4 ст. до н.е.), Земля являє собою циліндр, який вільно висить у повітрі. Середину Землі займає суходіл у вигляді великого круглого острова, оточеного океаном. Усередині суходолу розміщений морський басейн, який поділяє його на дві приблизно рівні частини: Європу і Азію.

Перші припущення про кулястість Землі зробив давньогрецький вчений Піфагор у VІ ст. до н.е. Свої погляди від обґрунтував доказами Досвідчені мореплавці звернули увагу на те, що при наближенні корабля до спостерігача спочатку видні вітрила й тільки потім весь корабель, що свідчило про випуклість планети. Крім того, звернули увагу на розширення горизонту при підйомі вгору. 
Пізніше, у ІV ст. до н.е. давньогрецький вчений Аристотель помітив, що тінь від Землі, яка падає на повний Місяць під час місячних затемнень, завжди кругла. Така тінь може бути лише від кулі. З І ст. ідеї про кулясту форму Землі вже назавжди затверджуються в науці. Інші планети теж почали вважали кулястими.

         Новим етапом у розвитку науки стародавніх греків було вчення видатного астронома стародавнього світу Арістарха Самоського (кінець 4 ст. – перша половина 3 ст. до н.е.). Він висловив думку, що не Сонце разом з планетами рухається навколо Землі, а Земля і всі планети обертаються навколо Сонця.

Проте він не міг науково обґрунтувати свою думку; тільки через 1700 років це зробив геніальний польський вчений Копернік.

Стародавні греки пробували визначити навіть розмір Землі. Відомий письменник стародавнього світу Арістофан (друга половина 5 – початок 4 ст. до н.е.) у своїй комедії „Хмари” говорив про спроби визначити величину Землі. Перше досить точне вимірювання величини земної кулі, яке лягло в основу математичної географії, зробив Ератосфен Кіренський (2 ст. до н.е.) – старогрецький математик, астроном і географ. Як і Арістотель, він вважав, що Земля має форму кулі. 

Слов'янським народам Усесвіт здавався подібним до величезного яйця. Існує міф про Велику матір. Вона народила Землю й Небо та є праматір'ю богів і людей. Уважалося. що Земля знаходиться в середині Всесвіту, як жовток у яйці. Верхня частина жовтка — ие світ живих людей, а нижня частина — це світ мертвих. В інших легендах слов'янських народів ішлося про світове дерево, яке зв'язує між собою нижній світ. Землю та дев'ять небес.

Перші географічні карти

У Стародавньому світі люди для орієнтування намагалися зобразити територію, на якій вони жили. Так виникли перші карти. Однією з найдавніших серед них вважають знахідку у Черкаській області малюнка на бивні мамонта, якому близько 15 тис. років. В той час, як найбільш давнім картографічним зображення Землі, створеним в Єгипті та Вавилоні нараховується 3-5 тис. років. А у VІІ в. до н.е. у Месопотамії карти виготовляли на глиняних табличках.             Перші справжні географічні карти на папері створили давньогрецькі вчені Ератосфен Киренський (ІІІ ст. до н.е.) та Клавдій Птоломей (ІІ ст.). Карти мали багато недоліків. На них суходіл займав більше площі, ніж Океан. 

Завдання. Користуючись мал. , порівняйте зображення на картах Ератосфена та Птоломея. Які частини світу на них зображені? Які відсутні та чому? Чи можна визначити за цими картами, чи знали вчені про істинну форму планети.
На карті Птоломея вперше з’явилася градусна сітка з паралелей і меридіанів. За цими лініями були запропоновані методи визначення розташування точок на земній поверхні.

Перші географічні відомості про українські землі

Описи території, на якій розміщена сучасна Україна, а також прилеглі до неї землі велися з давніх часів.

Перші писемні згадки про природу окремих частин українських земель відомі з творів давньогрецьких та арабських авторів. Давньогрецький історик Геродот у V ст. до н. е. відвідав південні землі сучасної України. Його вразили багаті пасовища та просторі рівнини. У своїй праці "Скіфія” він описав Причорномор’я, де зазначив, що зима цих земель сувора й вода замерзає, а літо холодне й дощове. Вразили Геродота й величні річки: Борисфен (Дніпро), Тирас (Дністер), Гіпаніс (Південний Буг), Танаїс (Дон). Геродот також зібрав цікаві дані про скіфів, які заселяли ці землі, а також народи, що мешкали на північ від них.

У ІІ ст. до н. е. давньогрецький вчений Птоломей коротко описав території між Віслою та Доном із схематичними картами, на яких позначив річки та рельєфу цієї місцевості. А у І ст. римський вчений Пліній Старший описав окремі річки, тварин і рослин сучасної території України.